Місто привидів

Здається я бачу майбутнє. Такі дивні відчуття, голова як в тумані. Де я? Здається у когось в гостях. Заходжу до кімнати, в якій сидять діти, я думаю, було б чудово провести з ними час, погратися тощо, але ніхто з них не звертає на мене увагу. Я бачу, як на їхні обличчя падає світло від маленьких екранів, що вони тримають перед собою. Я жахаюсь, я відчуваю, як їх мозок знаходиться в сильних руках різнокольорових пікселів. Як дивно, скільки ще я можу так простояти, і скільки ще вони не помітять моєї присутності.  Я починаю розглядати кожного з дітей, і мої брови піднімаються вгору від подиву, скільки ж їм років? Дівчина з довгим русявим волоссям років вісім, хлопець з телефоном в руках років шість, найстарша дівчина, років одинадцять, найменшим, хлопчику і дівчинці по чотири.

Я в розпачі, приходить розуміння того, що це ніяке не майбутнє. Я саме зараз стою в цій кімнаті, саме зараз дивлюсь на цих дітей. Чи важливо, хто вони і як їх звати, чи це просто загальний образ. Образ теперішнього часу. Не думайте, що лише діти такі. Діти завжди були і будуть віддзеркаленням дорослих, вони приходять у світ дорослих, і зустрічають в ньому певний порядок речей. Тож вони тримають апарати в руках, а хто дав їм їх в руки?

Я тікаю з квартири, мені не вистачає повітря і не вистачає чогось справжнього, що відсутнє в екранах. На вулиці  я машинально намагаюсь знайти людей, які б мене зрозуміли, я хочу комусь про це розказати, але ніхто не звертає на мене увагу. У кожного перед собою, я бачу екран, і як їх очі над цим зосереджені, я не розумію. Таке враження, що я у світі привидів, я всіх бачу, а мене ні. Я продовжую йти вулицею, мені стає цікаво, чи завжди це місто було таким? Чи було це місце, містом привидів з самого початку? Я цього не пам'ятаю, але події складаються так, що фінал не міг бути іншим. Як це, бути живим у місті привидів? І скільки ще лишилось таких живих?

І ким вважаєш ти себе, читаючи це, живим чи привидом?

 

#діти #майбутнє #привид #смартфони #ghosts_of_future #blogger #loquerisadavem #talk_to_the_bird #Avem