З півночі сьогодні дме холодний вітер, такий пронизливий і не типовий для цієї пори року, що на мить мені здалося я загубилась у просторі часу. Я подумала, що завітав він до нас не просто так, що з собою він приніс казки і легенди півночі, такі ж древні, як світ. Дерева колихаються, і я знаю, що вони розуміють, про що шепоче вітер, вони гойдаються з ним в такт, як під музику, яку чути лише їм. Не знаю чому вітер саме з півночі. Просто мені завжди здавалося, що якщо він холодний, то обов'язково з півночі, ну так звучить більш загадково, і здається, що всі це розуміють. Десь вдалині, чується відголос древніх світів, бубен виблискує на сонці, повторюючи ритм самої природи, і тіло саме проситься танцювати. Танець нестримний, але спокійний, загадковий і йде від самого серця. Хоча, важко сказати, що від серця, він ніби наповнює тебе, ніби ти знаєш як рухатись з кожним разом, але відчуваєш це не серцем, а всією своєю душею. Танець прийшов з минулого, як і сама мелодія. Він живий сам по