Дивлюсь у вікно. Думаю. Хоч на мить стати б тим деревом - спокійним, стабільним, тянути гілки до неба, виблискувати на сонці, гойдатися від поштовхів вітру, охороняти гнізда птахів і слухати про що вони гомонять. Стати б на мить тим птахом, що сидить на дереві, відчути биття його серця в собі, літати і бачити весь світ зверху. Стати тим вітром, що гойдає дерева, бути вільним і несамовитим, спокійним і нерішучим, холодним і теплим, ніколи і назавжди. Бути одразу всіма ними і не бути ніким. Не від'єднувати себе від світу, але лишатись самим собою.